Прислів’я мовить: «Нерозумні вчаться на своїх помилках, а мудрі – на чужих». Увесь фольклор, художня література, фіксування історичних фактів – це спроби передати досвід, здобутий іншими. Саме звідти нас вчать черпати знання й уміння, необхідні в житті. Багато ж хто переконаний, що вчитися можна лише на своїх помилках. Як людина має здобувати досвід, щоб жити повноцінним життям?

Не можу однозначно погодитися з думкою, що «нерозумні вчаться на своїх помилках, а мудрі – на чужих». З одного боку, припускаю,  оминаючи загрозу, люди оберігають себе від зайвого хвилювання, уникають  болю, але з другого -  чи зможемо  ми відчути радість перемоги, якщо не пізнаємо, що таке смак поразки?  Переконана, щоб жити повноцінним життям,  треба довіритися  інтуїції, вірити у власні сили і  не боятися, що припустишся помилки. Спробую пояснити,що дає мені підстави так думати.

По – перше, людина, яка черпає необхідні для життя знання й уміння лише з книг або зі споглядання за результатами діяльності інших, копіює чужу манеру поведінки, успадковує чужі звички, живе чужим життям.  Ми ніколи не дізнаємося, якою вона є насправді. Думаю, вона й сама ніколи не знатиме, чого насправді хоче . То який тут життєвий досвід? Яке повноцінне життя? Коли людина боїться помилок, вона відмовляється від ризику. Усі її кроки наперед  визначені. Чужий досвід  допомагає   досягнути омріяного результату без «зайвої крові».  Ця  людина, проте,  ніколи не знатиме, що таке  нові оригінальні ідеї. Вона  почуватиметься безпорадною у нестандартній ситуації, не зможе, мабуть, перебороти свій страх перед невідомим , ніколи, припускаю, не відчує себе справжнім переможцем.  

Проілюструвати це твердження допоможе Єва Гата. На сторінках роману «Очищення, або роблю, що хочу»  письменниця ставить запитання: «Як стати вільною людиною? Як зробити правильний вибір у житті? Що потрібно, щоб прожити повноцінне життя?» Виявляється, не так вже й багато - треба лише заглибитися в себе. Відповідь завжди поруч з нами. Щоб бути щасливим, треба вийти з темряви, перестати боятися,  не казати, що вже запізно робити якісь важливі складні речі, що вже запізно щось змінювати. "Поки живемо - можемо все! Обов'язково робіть те, що прагне ваше серце", - переконує пані Єва.

По – друге, народна мудрість засвідчує  правильність такого погляду на життя: «Під лежачий камінь і вода не тече», «Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається», «Який порядок у себе заведеш, таке й життя проведеш», «Життя  як стерня: не пройдеш,  ноги не вколовши».

Тут варто згадати українського боксера Віталія Кличка. Усі знають його як успішного боксера. Та мало хто пригадує, що у житті цього чемпіона світу був момент, коли після невдачі він хотів залишити бокс. Однак Кличко довірився інтуїції, повірив у власні сили, не злякався можливої поразки - і став чемпіоном.

Отже, підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок: щоб жити повноцінним життям, треба не боятися робити те, до чого прагне наше серце, не боятися припускатися помилок і сміливо виправляти їх, щоб стати сильнішим і мудрішим.